Навчаємо читати українською

Запитання до психолога: Що таке читання?

Читати російською

Чи просто навчити дитину читати? Що відбувається при цьому з дитиною? Чи кожну дитину можна навчити читати, починаючи з раннього віку? Як потрібно навчати читати з точки зору дитячої психології, і чого робити не можна? Давайте спробуємо розібратися, що таке читання саме стосовно навчання наших дітей.

По-перше, в читанні задіяно зір, оскільки букви потрібно бачити.

По-друге, потрібно чути звуки, тобто в читанні бере участь слух. Але хтось може сказати: є сліпі й глухі люди (які не використовують зір або слух для читання), які вміють читати. Психологи вважають, що читання є найвищою інтелектуальною здатністю людини.

Мало називати вголос звуки, тобто озвучувати побачені букви. Мало навіть знати букви і навіть склади (наприклад, деякі розумово відсталі діти здатні запам’ятати табличку складів і табличку множення, і велику кількість правил, проте не можуть читати і використовувати вивчене). Потрібно ще й розуміти, що написано. Наприклад, спробуйте прочитати слово «/*{}":*=+», якщо воно написано «не знаними» буквами, або мовою. Тому, по-третє, для читання необхідний певний розвиток пам'яті, уяви, мислення.

І, нарешті, по-четверте, має бути досвід мовлення, чуттєвого пізнання світу. Коли доросла людина читає слова, то не просто складає букву за буквою, а, схопивши оком кілька букв, відразу здогадується про ціле слово. Якщо у книзі чи газеті, яку ми читаємо, деякі букви випадково відсутні, замазано чи погано видрукувано, нас це часто зовсім не бентежить: ми усе-таки вільно прочитуємо відповідні слова, доповнюючи, чого не вистачає, своєю уявою. Цим пояснюється, між іншим, і те, чому люди під час читання так часто не помічають помилок у словах.

Таким чином, процес навчання читання повинен поєднуватися з розвитком уваги, асоціативного мислення, здатності передбачати наступний елемент слова і тексту. Це зовсім не співпадає із задачами, які виникають під час навчання письма, коли потрібно писати букви одна за одною, порівнюючи їх зі звуковими або зоровими аналогами. Тоді виникає запитання: чому ж методисти багатьох поколінь, починаючи ще з царської Росії (а, можливо, і ще раніше), наголошували, що читання й письмо мають іти рука об руку, причому бажано, щоб діти навчалися писати й читати однаковим шрифтом – рукописним (П.П.Блонський)? Можливо, тому, що тоді, в умовах тотальної безграмотності, ніхто й не подумав би навчати дитину читати раніше семи років, тобто тоді, коли вважали її ще не готовою навчатися читати?

Наш час вимагає стрімкого розвитку. За десять років дитина має отримати знання, які за обсягом набагато перевищують ті, які мали найкращі учні тієї ж царської Росії, та навіть і радянських часів. Тому є потреба навчати дітей читати раніше.

• Що для цього потрібно робити?
• Яка методика навчання читання найвдаліша для раннього віку?
• Як навчати, якщо в дитини не виходить читати?
• Як зробити це найбільш придатним способом конкретно для Вашої дитини?

На ці та інші запитання можна отримати відповіді на авторських семінарах Наталії Компанець.

Доакладніше прочитати про посібник та придбати його можна на сторінці посібника для навчання читання ОСНОВИ.

Компанець Н.М. Природовідповідне навчання дітей читання: Актуальна освіта, Київ, 2009